Одесит: “Їдемо з дитиною в тролейбусі. Навпроти сидить жінка, років 70. В одну із пауз каже: – Молодиє люді, я ізвіняюсь, но ви так красіво разговаріваєтє на yкрAінском, что я аж заслушиваюсь..”

Їдемо з Назаром в тролейбусі. Навпроти сидить жінка. На вигляд років сімдесят. Слухає наші розмови. В одну із пауз каже:

– Молодиє люді, я ізвіняюсь, но ви так красіво разговаріваєтє на укрАінском, что я аж заслушиваюсь.

– Це природньо, ми ж українці.

– А ви ж откуда самі будете?

– З Одеси.

Пауза.

– Не поняла. Хто, маленький родився в Одєсі?

– Ні. І я, і він.

– Да развє ж таке буває?

– Ну як бачите, буває.

– Нє, слухайте, це так гарно… Я просто нє можу вас нє отблагодарити, от беріть…

Дістає з корзини абрикоси і яблука. Складає в пакет.

– Та не треба, в нас усе це є.

– Беріть, я настаіваю! Мені стільки не надо, в мене на дачі много всьогО.

– Ну добре, дякуємо.

– Ви понімаєте, я за полвіка в Одесі вже і мову свою підзабула, нормально говорить уже не можу, а тут ви… і ще кажете, що мєсні… так приятно.

– Нам теж…

Сергій Бригар

Не забудьте поділитись цією новиною зі своїми близькими !

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *