Так в своїй недавній публікації Богуцька прокоментувала прийняття закону про землю і розповіла цікаві подробиці, як Юлія Тимошенко з усіх сил намагалася саботувати його прийняття.

Із слабкими нервами не читати!

Я зараз на лікарняному. Але оскільки я людина відповідальна, вирішила таки сьогодні приїхати в Раду. Приїхала. Голосувала до 12 годин. Відчула себе погано і поїхала додому.

А через 2 години стало відомо, що Парламент сьогодні проголосував земельну реформу. Навіть при злісному протесті фракції “Батьківщина”. Юлії Володимирівні сьогодні треба було хлібну косу заплести навколо голови … Для образу.
І уявляєте собі … Закон прийнятий. І без мене. Без мого голосу!

І ось я тепер згадую, як Юля Володимирівна спекулювала на цій темі півтора року. Пам’ятаю, як я захищала Колю Сольского від “скаженої Юлі”.

Пам’ятаю, як вона розкидала закон, як сіяч, ламала мікрофони, сідала на руки Сольському, а я розтискала її пальці, щоб врятувати ледве живий мікрофон.

Пам’ятаю, як я її просила не ганьбитися і вести себе пристойно. Хоча розуміла, що тут потрібна медикаментозна допомога.

Пам’ятаю, як “кандидат наук” стукав стопкою паперів по столу і розповідав, що ми у нього вкрали могили його батьків і продали їх американцям. А потім він кидався на Шуфрича з кулаками, поки розглядали, що це не американець, який вкрав у нього шматок кладовища. Але про це в наступній наукової роботи.

Пам’ятаю, як потім ОПЗЖ з Батьківщиною блокували трибуну і президію парламенту. І знову пролилася безневинна Юлина кров при зіткненні з мікрофоном Спікера. Віцеспікер продовжував вести засідання, а Володимирівна стояла поранена біля мікрофона як пам’ятник кілька годин. На підборах. Без їжі і води.

Пам’ятаю, як Рабинович співав з трибуни Парламенту про паровоз і про “йде війна народна” з “фашистською ордою”. Орда – це ми, звичайно, слуганародівські фашисти. Пам’ятаю, як депутати ОПЗЖ літали до Путіна в Кремль радитися, що ще можна сильного заспівати, щоб пробрало фашистів.

Потім тисячі правок. І по кожній опозиція брала слово. Це пекло !!!

“Наша Фракція категорично проти цього ганебного закону по розпродажу української землі. Ми за нього ні в якому разі голосувати не будемо!”

І тонни словоблудства, що не стосується теми правки. Анекдоти, історії з життя, заклики до бойкоту законопроекту, звезення “протестуючих” до ВР.

Якось напишу пост про деяких моїх колег, якими неймовірно пишаюся. За завзятість, за мужність, відповідальність, за неймовірне бажання змінити країну, за любов до України.

Пишаюся ними і розумію: ми прийшли не даремно. Як би зараз до нас не ставилися, я знаю, що поки не все видно, але ми зробили набагато більше, ніж багато каденцій до нас, прийняли 6000 законів “для народу”.

Джерело